Оцінка стану пацієнта після інфаркту міокарда є ключовим етапом для розробки індивідуальної реабілітаційної програми. Вона дозволяє лікарям визначити поточний рівень функціонування серцево-судинної системи, виявити можливі ускладнення та адаптувати лікувальні заходи відповідно до стану пацієнта.
Основні методи оцінки стану після інфаркту:
1. Електрокардіограма (ЕКГ):
Мета: оцінка електричної активності серця.
Використовується для виявлення порушень ритму, ішемії, а також для оцінки рубцевих змін в міокарді.
2. Ехокардіографія (УЗД серця):
Мета: вивчення структури та функції серця.
Оцінюються зміни в розмірі серця, наявність рубцевої тканини, стан клапанів та скоротлива функція серцевого м’яза (фракція викиду).
3. Тест із фізичним навантаженням (тредміл або велоергометрія):
Мета: визначення толерантності серця до фізичного навантаження.
Проводиться для оцінки здатності серцево-судинної системи забезпечувати достатній кровообіг під час фізичної активності.
Мета: моніторинг біохімічних показників.
Оцінюється рівень тропонінів, що свідчить про пошкодження серцевого м’яза, а також рівень холестерину, глюкози та інших маркерів, які впливають на розвиток серцево-судинних захворювань.
5. Добовий моніторинг ЕКГ (холтер):
Мета: виявлення порушень ритму серця протягом доби.
Цей метод дозволяє оцінити серцевий ритм та наявність ішемії під час повсякденної активності пацієнта.
6. Контроль артеріального тиску:
Мета: моніторинг стабільності артеріального тиску.
Підвищений тиск є одним із факторів ризику повторного інфаркту, тому важливо контролювати його на регулярній основі.
7. Коронарографія (за показаннями):
Мета: візуалізація коронарних артерій.
Проводиться для визначення ступеня ураження судин серця та вирішення питання про необхідність хірургічного втручання (наприклад, ангіопластики або стентування).
Критерії оцінки:
1. Фракція викиду:
Показник, який відображає, скільки крові серце викидає з лівого шлуночка під час кожного скорочення. Нормальним вважається значення вище 50%. Зниження фракції викиду може свідчити про ослаблення серцевого м’яза.
2. Толерантність до фізичного навантаження:
Оцінюється здатність пацієнта виконувати фізичні вправи без задишки, болю в грудях чи надмірної втоми.
3. Суб’єктивні відчуття пацієнта:
Важливо враховувати скарги пацієнта на задишку, біль у грудях, прискорене серцебиття чи загальну слабкість.
Оцінка стану пацієнта після інфаркту дозволяє скласти чіткий план лікування та реабілітації, що сприяє ефективному відновленню та запобіганню повторних серцево-судинних подій.
